У Римі знайдено давню резиденцію понтифіків

Під час реконструкції поблизу Латеранської базиліки в Римі археологи натрапили на руїни давнього палацу, який слугував резиденцією пап ще до офіційного заснування Ватикану. Ця знахідка стала не лише археологічною сенсацією, а й унікальним свідченням середньовічної історії Католицької церкви.

Руїни палацу, зведеного з вулканічного каменю та оточеного масивними оборонними стінами, були знайдені за межами Латеранської базиліки Святого Іоанна — найдавнішої папської базиліки, побудованої ще у IV столітті за наказом імператора Костянтина Великого. Археологи припускають, що саме тут жили римські папи до переїзду до французького Авіньйона у 1305 році, а згодом — до сучасного Ватикану, який був офіційно заснований лише у 1929 році. За словами Міністерства культури Італії, це відкриття має велике значення, адже на площі ніколи раніше не проводили масштабних розкопок. Палац займав понад 23 тисячі квадратних метрів і, за оцінками експертів, був зведений у період політичних конфліктів у Римі та загрози нападів — зокрема, після розграбування міста 846 року.

До 1305 року папи жили саме в цьому комплексі, але з початком Авіньйонського полону папство на десятиліття змінило місце перебування. Коли ж у 1377 році понтифіки повернулися до Риму, вони вже не оселилися в старому палаці, а згодом перебралися до Ватиканського пагорба. Потреба в обороні базиліки зникла, стіни знесли, а сам палац поступово зник з пам’яті.

Розкопки збіглися в часі з підготовкою до Ювілейного року в Католицькій церкві, який Папа Франциск оголосив на 2025 рік. Ювілейний рік — це період паломництв, індульгенцій та духовного оновлення, що традиційно проходить раз на 25 років. У 2025 році очікується значне зростання потоку паломників до Риму, а відкриття давнього палацу додасть місту ще одну історичну родзинку.

Цікаво, що сенсаційне археологічне відкриття збіглося з обранням нового очільника Католицької церкви — кардинала Роберта Прево, першого Папи із США, який обрав ім’я Лев XIV. Це підсилює символізм події: Рим відкриває свою давню історію в той момент, коли церква пише нову сторінку свого майбутнього.