Сергій Миколайович Тронь – Володар Білої Гори (Частина 1)

Ще вчора ще простий український хлопець, а сьогодні криптомільйонер, який влаштувався у Швейцарії.

Дружина Сергія володіє цілою мережею готелів, з яких ми поки що знайшли тільки 2 на Кіпрі, і 4 в Казахстані.

Але напевно це всі дрібниці, оскільки Сергій по-справжньому велика людина, про що свідчить певна мітка, яка об’єднує його з Дмитром Олеговичем Рогозіним – найбільшим махінатором і злодієм Російської Федерації.

Тронь так само як і його Російський колега по цеху має поранення, як би це пом’якше сказати? В сідницю.

Мітка обраного

Відбувались події так: 14 квітня 2002 року о 15.40 у парку імені Глоби міста Дніпропетровська, за будинком нічного клубу “Гребля”, Шлейгель Денис Петрович 1977 року народження у супроводі Мудрака Сергія Олександровича 1976 року народження з АКМС розстріляли впритул громадянина Бігун Родіона Семеновича.

Громадянин Бігун помер на місці, а ось Тронь Сергій Миколайович, 1984 року народження, який грав у цей час в ігрові автомати в клубі “Ігровий світ”, що знаходиться в парку імені Глоби, був поранений шаленою кулею.

З рапортів відомо, що було зафіксовано вогнепальне поранення в район правої сідниці, ураження лівого стегна, прямої кишки та задньої стінки сечового міхура в області прямого медвідведення.

Таким чином, наш герой став відзначений богом, як і пізніше високопоставлений російський шахрай Рогозін.

Втім, на цьому їхня схожість закінчується (хоча хто знає), і у Троня після закінчення Дніпродзержинського Державного технічного університету 2006 року починається цікаве, повне авантюр життя.

Нафтовик-витівник

Трудову кар’єру Сергій Тронь розпочав із бізнесу у сфері нафтопереробки, оптового продажу палива та вантажних автоперевезень. У 2006 році очолив ТОВ “СТ-Транс” у місті Кам’янське, а у 2009 році заснував ТОВ “Екоойл” (м. Донецьк) з видобутку нафти та виробництва продуктів нафтопереробки.

Припустимо звичайно, що талановитому Сергію Троню, відразу з інституту вдалося у 22 роки очолити паливну компанію, але щодо “створення” ТОВ “Екоойл”, тут питань більше.

Є певна тінь сумніву, що ТОВ “Екоойл” заснував саме він, особливо якщо уважно придивитися до бізнес-партнерів Сергія Троня у цій компанії.

За даними реєстрів, засновниками фірми разом із Сергієм Тронем були скромні жителі міста Донецька – кримінальний авторитет Нуруліслам Аркаллаєв чи “Нурик” та його рідний брат Роман Аркаллаєв. Причому саме Нурулісламу належала трохи більша частина фірми – 33,4%, а два інших партнери мали по 33,3%.

Є навіть така непопулярна думка, що своєю участю у державних тендерах, точніше, сумам, які вона на цьому заробила, компанія ТОВ “Екоойл” має бути вдячна саме Нурулісламу Аркаллаєву, з листопада 2007 року – народному депутату України від Партії регіонів, близькій людині скромного донецького олігарха Ріната Ахметова.

Цілком можливо, що поєднання цих двох факторів дозволило Сергію як співзасновнику ТОВ “Екоойл” отримати контракти з ЗСУ та Укрзалізницею.

Компанія “Екоойл” почала вигравати державні тендери у серпні 2011 року. З того часу фірма отримала підряди Міноборони та Укрзалізниці на постачання палива на загальну суму 906,25 млн грн.

При цьому контракти, які чомусь стали вкрай золотими і не дуже вигідними для покупців, не викликали у них відторгнення, і відмовлятися від них вони не поспішали.

Так, за інформацією невеликого розслідування Міністерство оборони України 5 вересня 2012 року за результатами тендеру уклало угоду з ТОВ “Екоойл” на постачання 5057,80 тонн палива для реактивних двигунів ТС-1 на суму 75,87 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Реактивне паливо було придбано по 15 000 гривень за тонну, при, тому що з відкритих джерел відомо, що є повідомлення про продаж авіаційного гасу за ціною 10-13 000 гривень за тонну.

З падінням режиму Януковича справи у фірми пішли не так добре.

У 2014 році МО вдалося стягнути з фірми регіонала 477 000 грн пені за недопостачання палива.

А трохи згодом Апеляційний суд відмовився депутату від Партії Регіонів 5,6 та 7 закликів у проханні збільшити ціну раніше укладеного контракту на 500 мільйонів гривень, з 1,31 мільярда, до 1,85.

Особливої ​​пікантності цієї інформації додає той факт, що Нуруліслам Аркаллаєв – бізнес-партнер у 2104 році почав активно фінансувати бойовиків Донецька, вливаючи мільйони гривень, вкрадених раніше в армії України, у незаконні військові формування бананової ДНР.

Окремо хотілося б зазначити, що завдяки мудрій політиці держави до 2014 року майже 100% постачання палива в Україну йшло з Росії. Ішло за дуже гарною ціною, і, як правило, виторг з нього осідав в Україні, в кишені місцевої “п’ятої колони”.

Просто так, без схвалення ФСБ ринку торгівлі ПММ було ніхто. Висновки робіть самі.

Тронь – банкір

Слід зазначити, що у системі бізнесів якими займалася ОЗУ частиною якої був Тронь досить дорогою послугою була – “конвертація”. Тому у 2014 році заповзятливі ділки вирішили вирішити цю проблему радикально – купити собі один із найвідоміших конвертаційних центрів – “Партнер банк”.

Напевно, варто розповісти цю історію окремо, бо це приклад того, що попри те, що всі ОЗУ працюють на свій “общак”, перетинів по “бізнесу” у них дуже багато – одна справа роблять, державу грабують!

Наразі вже ніхто не згадає, як губернатором Миколаївської області став депутат від БПП Олексій Савченко.

Савченко згадують як героя УБОЗу, якимось чарівним чином пов’язаним із вбивством “Прища”. За дивовижним збігом обставин одразу після вбивства “Прища” Савченко зі столичного главку УБОЗ несподівано звільнився і через кілька трансформацій співвласником “Авант-банку”, на пару з кримінальним елементом, який також несподівано розбагатів після смерті “Прища” Олександром Ліщенком або “Ліча”.

Спочатку Савченко став начальником управління безпеки банку “Персональний комп’ютер”, а коли банк у 2004 році перейменували на “Родовід”, то він там став заступником голови правління.

Після того, як «Родовід» був успішно розграбований, Олексій Савченко разом із групою товаришів став співзасновником “Азія універсал банк”, “Партнер банк” та “Авант банк”.

Нас у цьому списку цікавить саме Партнер-банк, який з 2006 року відомий як “Конверсбанк”. Основна функція цього банку була простою і банальною – це був “ландромат”, “відмивальна”, ну або “конвертаційний центр”, одним з кращих клієнтів був відомий супермаркет “Фокстрот”.

Банк через його непублічний профіль був більше мертвий, ніж живий, але через те, що просто так викинути цей актив не мало особливого сенсу, його вирішили продати.

У 2010 році 100% акцій банку за 22 мільйони доларів купив у Савченка – Володимир Антонов, амбітний і злодійкуватий російський мільярдер.

Привів російського олігарха Володимира Антонова, уродженець Магадана, аферист, що давно осів в Одесі, – Рейніс Тумовс.

Після покупки Антонов влив у “Конверсбанк” 50 мільйонів євро.

Однак невдовзі Антонова спіткала неприємність: влада Литви звинуватила його в навмисному банкрутстві банку Snoras, що належав йому, і крадіжці 480 мільйонів євро. За порадою друзів Антонов видав довіреність на управління “Конверсбанком” своєму партнеру Рейнісу Тумовсу.

Партнери Володимира Антонова зовсім не збиралися допомагати йому рятувати активи. Стрижак і Тумовс за довіреністю ввели до складу акціонерів банку відомого своїми аферами – Вадима Столара і запропонували Антонову “повернути” банк за 17 мільйонів євро. Антонов не заплатив, і банк пішов Вадиму Столару, змінивши назву на “CityCommerceBank”.

Пізніше всі більш-менш ліквідні активи цієї контори перевели в новостворений “Профін банк”, і стали закликати вкладників, обіцяючи нереальні відсотки по депозитах (понад 20% річних).

Саме цей банк і купив у Столара Тронь та його партнери.

У 2013-му Сергій Тронь став першим віце-президентом корпусу віце-президентів апарату при наглядовій раді публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк».

Сергій Тронь, Нуруліслам Аркаллаєв і Реніс Тумовс, що долучився до них, спочатку не збиралися займатися нормальним банківським бізнесом.

“Банкіри” ставили собі за мету до відмови набити касу і випатравши її зробити банк банкрутом.

Майдан 2014 року і російсько-українська війна, що послідувала за ним, завадили планам аферистів збутися.

Довелося оперативно “зливати” всі активи на підставні комерційні структури, через які кошти миттєво конвертувалися та зникали у невідомому напрямку.

Усі більш-менш ліквідні активи «Міського комерційного» та більшу частину його філіальної мережі злили до “Профін Банку” Тумвосу.

“Банк професійного фінансування” він же “Профін банк”, був заснований понад 20 років тому. Щоб купити його було проведено досить хитра операція. За посередництвом російського Альфа-Банку номінальним власником “Профіна” став французький Societe Generale, а потім передав його кіпріотському офшору Zapikeso Limited. Станом на 1 січня цього року акції «Профін банку» через мережу офшорів у рівними частками належать Рейнісу Тумовсу, його дружині Тетяні та голові наглядової ради банку Дмитру Федосєєву.

“CityCommerce Bank” виявився одним із найнеліквідніших установ, який Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) у той період почав виводити з ринку.

На момент введення до нього тимчасової адміністрації 21 листопада 2014 року активи установи перевищували 3,9 млрд грн. Наприкінці 2014 року Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) виявив розкрадання активів у “Міському комерційному банку” на 3 млрд грн.

При цьому оцінна вартість активів становила лише 90 млн грн, а кредитного портфеля – 40 млн грн.

Кошти з банку виводилися і через іноземні структури, наприклад, австрійський Meinl Bank.

У листі до ГПУ за підписом тимчасового адміністратора Андрія Рязанцева йдеться, що наступного дня після введення адміністрації на кореспондентському рахунку “Міського комерційного банку” в Meinl Bank, за даними бухгалтерського обліку, було 59,35 млн євро.

“Враховуючи, що на рахунку в Meinl Bank знаходилося 59,35 млн євро, а також те, що будь-які рухи по рахунку в операційній системі банку не відображені, можна зробити висновок про маніпуляції рахунком з боку керівництва «Міського комерційного банку» з кореспондентським рахунком у Meinl Bank”, – йшлося у заяві до Генпрокуратури.

Природно, ліквідація банку викликала цілком зрозумілий інтерес, оскільки в результаті діяльності банкірів постраждала пристойна кількість людей – як завжди, виявилося, що майна банку недостатньо для задоволення всіх претензій ошуканих вкладників. Та й правоохоронці зацікавилися діяльністю керівництва банку, відкривши кримінальне провадження № 42018101100000355. У його рамках з’ясувалась причетність до крадіжки грошей власників банку, серед яких були Сергій Тронь та Рейніс Тумовс, яким належали однакові частки.

У 2017 році майно Сергія Троня було заарештовано у кримінальному провадженні щодо посадових осіб ПАТ «Міський комерційний банк» за фактом заволодіння грошовими коштами у сумі понад 400 мільйонів гривень низки банківських установ у 2010-2015 роках за попередньою змовою із власниками банків. За тодішнім курсом це становило 50 мільйонів доларів.

В рамках заявлених позовних претензій від потерпілих було заарештовано майно і Сергія Троня: 15 земельних ділянок у Макарівському районі Київської області загальною площею 18,7 га, одна квартира та авто Toyota Land Cruiser-200.

У 2018 році Фонд гарантування вкладів спробував через суд стягнути з Троня, Аркаллаєва, Тумовса та інших учасників «схеми» 2,573 млрд грн вкрадених у “Міському комерційному банку”. Але завдяки щедрості Сергія Господарський суд Києва відмовив Фонду з формальних причин.

Відхід Порошенка певним чином допоміг Троню вирішити проблему.

У 2019 році всі ці карні злочини були доручені Солом’янському управлінню столичної поліції, попри те, що раніше судову справу розслідувала Служба безпеки України, а ще раніше Головне слідче управління НацПолу.

А 21 серпня 2020 року Солом’янський районний суд Києва під головуванням Ганни Сергієнко взагалі скасував арешт майна Троня, мотивувавши своє рішення тим, що “необхідність в арешті відпала, інакше це буде невиправдане втручання держави в право людини на повагу до своєї власності”.

Воістину Тронь чудовий інвестор! Інвестувавши частину вкрадених грошей у НацПол і Суд, він вирішив усі свої проблеми за справжні копійки!

Фінанси та інші романси

У 2012 році Сергій Тронь заснував ТОВ “Глобал Фінанси Менеджмент Груп”. Статусний фонд компанії становив понад 3 мільярди, а саме 3 021 000 000 грн.

Фірма була створена для купівлі банку, а 3 мільярди статутного фонду існують лише на папері.

У 2016 Тронь створив компанію White Rock Management, яка по фабулі інвестує в IT-індустрію.

У 2017 році став співзасновником, а пізніше і головою наглядової ради компанії “УкрТВС”, яка мала начебто виробляти ядерне паливо.

Навесні 2019 року він у змові з тодішнім головою Фонду гарантування вкладів Костянтином Ворушиліним Тронь “викупив” Іллічівський та Одеський олійно-жирові комбінати, а також Іллічівський зерновий порт за 182,5 мільйона гривень. Хоча комплекс було оцінено у 4,85 мільярда гривень.

У 2020 році Тронь створив міжнародний інвестфонд “Parea Foundation”, який інвестує в IT сферу, логістику та енергетику у низці країн, серед яких: Україна, Казахстан, РФ, Канада, Швеція, Ліхтенштейн.

Але це знову лушпиння, обкладинка. Усередині все набагато цікавіше.

Давайте у цій частині нашого розслідування розглянемо один із невдалих, але дуже великих та амбітних проектів Троня.

Ядерна бульбашка

«УкрТВС” або ПрАТ “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива” було створено у далекому 2001 році Фондом держмайна України, ВАТ ТВЕЛ (Росія) та ЗАТ “Національна атомна компанія “Казатомпром” (Казахстан).

Метою створення УкрТВС було виробництво ядерного палива для українських АЕС в Україні.

Підприємство було мертвонародженим, оскільки росіяни не розуміли, навіщо їм будувати в Україні підприємство, яке може конкурувати з їхньою монополією.

Якась активність почалася, коли у 2008-2009 роках Westinghouse Electric запропонувала побудувати в Україні завод з виробництва ядерного палива.

Ідея будівництва заводу сподобалася, та… 2010 року право на будівництво заводу надали російській ТВЕЛ.

У 2011 році ТВЕЛ та ФДМ створили ПрАТ “Завод з виробництва ядерного палива” і… знову розійшлися по домам.

Завод Росії був не потрібен, а американцям казали: “Ми ваших послуг не потребуємо – нас свій завод є. Ну як є – будуватися”.

Все змінилося після Революції Гідності, коли Росія окупувала частину українських територій і питання енергетичної незалежності стало актуальним як ніколи.

Україна закрила всі свої “потьомкінські села” і кинулася в обійми Westinghouse Electric із подвоєною старанністю.

У зв’язку зі зміною політики країни, Фонд держмайна вирішив продати знецінений актив – свою частку в “УкрТВС”.

За майже 48 мільйонів гривень її викупило ТОВ “Вайс Трейд”, підприємство засноване у 2014 році Андрієм Киримовим з Горішніх Плавнів.

Хто і навіщо купив марний актив, стало зрозуміло влітку 2018, на сцену вийшли члени правління “УкрТВС” від “Вайс Трейд”.

Ними виявилися Сергій Тронь, який згодом став головою правління “УкрТВС”, Нуруліслам Аркаллаєв та Леонід Крючков.

Леонід Крючков швидше за все в цій компанії був весільний генерал, а стояв за ним його старший брат – колишній нардеп від БЮТ Дмитро Крючков.

Який ніяк не міг сам зайти до правління, бо був фігурантом кримінального провадження НАБУ про багатомільйонні розкрадання в енергомережах.

Проте Леонід Крючков встиг попрацювати і у збройовому бізнесі з Пшонкою-молодшим та Андрієм Деркачом – головним лобістом “Росатому” та ТВЕЛ в Україні.

Дуже цікавим є той факт, що лобіювати російські інтереси братам Крючковим допомагав перший заступник голови парламентської фракції БПП Ігор Кононенко – бізнес-партнер Петра Порошенка.

Реалізувати плани Кремля ТОВ “Вайс Трейд” почало практично невідкладно, як писала Газета.UA, 30 травня 2018 року ТОВ “Вайс Трейд” як власник української частки до “УкрТВС” звернулося до Кабміну з листом, у якому засвідчило наявність у ТОВ та його партнерів необхідних зв’язків та фінансових ресурсів для будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива.

У зв’язку із чим компанія запропонувала провести переговори з нею як потенційним інвестором реалізації цього проекту.

А керівником проекту було заявлено Джомарта Алієва – колишнього топ-менеджера зі структури “Росатому”!

За планом концесіонерів, після завершення будівництва заводу “УкрТВС” планував передати його СП “Завод з виробництва ядерного палива” та отримувати відсоток або фіксовану суму з кожної проданої одиниці продукції.

Від Кабміну наші атомні комбінатори хотіли отримати гарантію, що все вироблене на українському заводі паливо повністю викуповуватиме НАЕК “Енергоатом”.

Зрозуміло, що відомі будівельники заводів Тронь, Аркаллаєв і Крючков жодного заводу в Україні не побудував би. Але це й не було їхньою метою.

Виступаючи на користь Росії, своєю заявкою, вони повинні були зірвати всі домовленості з Westinghouse і крапкою. Пропозиція не пройшла

В “УкрТВС” виявилися величезні борги, і “Енергоатом” розпочав судову процедуру банкрутства ліквідації компанії, але…

У 2019 в Україні змінилася влада і після цікавої зустрічі Сема Кісліна в Нью-Йорку, з Зеленським, який нічого не розуміє, ситуація стала змінюватися.

Взагалі, треба розуміти, що Кіслін це аферист максимально високого рівня.

У 2014 році Кіслін купив кіпрську компанію Opalcore Ltd за $8 млн за дисконтом. На її рахунках в українських банках розміщувалися бонди-облігації вартістю $20 млн, вони перебували під арештом. Разом із відсотками набігло близько $23 млн доларів.

Начебто саме їх поїхав рятувати в Україну Сем Кіслін у серпні 2019 року.

Ось тільки є сумніви.

У Києві в кадрі за спиною у “борця з корупцією”, перемога над якою обіцяла йому чималі бариші, можна розглянути Дмитра Крючкова (у білій сорочці) — фігуранта кримінальної справи про присвоєння ЗапоріжжяОбленерго та заподіяння шкоди Україні розміром 346 млн гривень, відкритого НАБУ.

Як пізніше стало відомо, у Крючкова та Кисліна була зустріч, після якої Сем вирішив помалюватися перед журналістами

Слід зазначити, що Дмитро Крючков справді талановитий шахрай. За кілька місяців до цього його екстрадували з Німеччини до України, де він на слідстві заявив, що виконував вказівки оточення Порошенка, а сам він ні в чому не винний.

За дивним збігом обставин у 2020 році бенефіціарам “УкрТВС” вдалося домогтися скасування процедури банкрутства, і вони знову заговорили про енергетичну незалежність, просуваючи проект ліцензійного виробництва ядерного палива з російських комплектуючих.

Очевидно, що Тронь і компанія знали про напад Росії, що готується.

22.02.2022 у компанії ТОВ “Вайс Трейд” змінився засновник. Ним став вічний Фунт – Денис Волобуєв, на цей час директор ТОВ “Екоойл” та інших мертвих проектів ОЗУ.

Цікаво, що десь повторюється ситуація з “Конверсбанком”. Якщо раніше українські акціонери УкрТВС стверджували, що викуплять у росіян їхню частку, то після 24 лютого 2022 року ця пропозиція втратила актуальність. Активи країни-агресора в Україні заарештовані. Але, пам’ятаючи винахідливість Троня, вони завтра можуть виявитися власністю одного з українських акціонерів. Просто вони забули про це заявити раніше.

Історія “бізнесмена” Троня на цьому не закінчується, продовження в наступній частині нашого розслідування.