Сполучені Штати, природно обмежені двома океанами, покладаються на здатність своїх ВПС діяти на великій відстані від материка. У сценарії конфлікту з Китаєм ключову роль відіграватиме дозаправка в повітрі, яка дозволяє винищувачам і бомбардувальникам залишатися в зоні дій без необхідності частих повернень на наземні аеродроми. Саме для цього й створено сучасний заправник Boeing KC-46A Pegasus.
KC-46 поєднує у собі комерційну платформу Boeing 767-2C та бойові можливості нового покоління. Літак має розмах крил близько 48,1 метра, довжину 50,5 метра, максимальну злітну вагу близько 188 тонн і дальність польоту приблизно 11 825 км. Pegasus може перевозити понад 96 тонн палива і заправляти у повітрі найпоширеніші типи літаків США та їхніх союзників як за допомогою автоматичної штанги, так і системи шлангів-конусів. Окрім палива, машина здатна перевозити вантажі, пасажирів або поранених, що робить її універсальною логістичною платформою. KC-46 — не просто танкер: він оснащений сучасними датчиками і мережевими вузлами, зокрема системою Remote Vision System 2.0, цифровою кабіною та інтеграцією в мережеве поле бою (Link 16). Це дозволяє заправнику не лише підтримувати дії бойової авіації паливом, а й виконувати роль летючого хаба передачі даних, коригувати бойові дії, координувати виявлення цілей і навіть взаємодіяти з автономними системами.
Програма KC-46 зіткнулася з технічними труднощами на ранніх етапах — проблеми з системою огляду, витоками палива та жорсткістю штанги — які вимагали доопрацювань від Boeing і ВПС. Проте поступово машина наближається до повної боєздатності. Для ВПС США планується понад 180 таких літаків, які замінять застарілі KC-135, частина з них вже експлуатується; замовлення на експорт отримали Японія та Ізраїль. У майбутніх конфліктах в Індо-Тихоокеанському регіоні KC-46 дозволить американській авіації діяти з безпечніших баз на великих відстанях — збільшуючи час патрулювання, радіус удару і швидкість реакції. Літаки-заправники зменшують залежність від наземної інфраструктури, роблять операції більш гнучкими й витривалими та забезпечують інтеграцію бойових можливостей у єдину мережу. Водночас KC-46 не є панацеєю і має обмеження: він не має стелс-форм і є вразливим для засобів ППО противника, тому ймовірно виконуватиме ролі в безпечніших або забезпечених зонах, поки більш ризикові операції вимагатимуть появи платформ наступного покоління. ВПС США вже працюють над NGAS — автономним стелс-заправником, здатним діяти в більш загрозливих повітряних просторах.
Отже, у ймовірному конфлікті з Китаєм літаки KC-46A Pegasus стануть критичною складовою американської стратегії далекої проєкції сили: вони розширюють оперативний радіус бойової авіації, забезпечують безперервність дій і служать мобільними вузлами зв’язку та логістики. Однак їхнє застосування вимагатиме захищених умов або супроводу, а довгострокова еволюція дозаправної авіації піде у бік мінімізації вразливості — автономних і стелс-рішень.