Затонуле місто відкриває нові сторінки еволюції людини

Новаторське відкриття ставить під сумнів історію походження людини — вчені виявили затонуле місто віком 140 тисяч років під товщею води біля узбережжя Індонезії.

Череп Homo erectus, стародавнього предка людини, було знайдено через понад 140 тисяч років після його поховання під шарами мулу і піску в Мадурській протоці між островами Ява і Мадура. Дослідники вважають, що це відкриття є першим фізичним свідченням загубленого світу доісторичного масиву суші, відомого як Сундаленд, який колись з’єднував Південно-Східну Азію і був великою тропічною рівниною. Разом із кістками черепа вчені знайшли близько шести тисяч скам’янілостей тварин 36 видів, серед яких комодські дракони, буйволи, олені та слони. На деяких останках були помічені порізи, ймовірно зроблені навмисно — це підтверджує, що ранні люди застосовували передові стратегії полювання. Ці знахідки дають унікальну можливість зазирнути в стародавню історію людства, вивчити давно втрачені землі Сундаленду і зрозуміти, як ранні людські популяції адаптувалися до змін навколишнього середовища.

Вперше скам’янілості було виявлено ще 2011 року видобувачами морського піску, але датування і визначення приналежності кісток до Homo erectus стали можливими лише нещодавно. Це відкриття стало важливою віхою в палеонтології. Археолог з Лейденського університету Гарольд Бергхейс, керівник дослідження, зазначає, що цей період в історії гомінінів у регіоні характеризується великою різноманітністю та мобільністю популяцій. Між 14 000 і 7 000 років тому танення льодовиків спричинило підвищення рівня океану на 120 метрів, внаслідок чого рівнини Сундаленда були затоплені. Затоплені скам’янілості тепер вперше дослідили вчені.

Аналіз шарів порід показав, що скам’янілості розташовані в системі затоплених долин річки Солок, яка колись протікала по затопленому шельфу Зонда. Опади долини свідчать про існування річкової екосистеми наприкінці середнього плейстоцену. Homo erectus вважається важливою віхою в еволюції людини — це були перші ранні люди, які нагадували сучасних, з високими мускулистими тілами, довгими ногами і короткими руками. За допомогою оптично стимульованої люмінесценції на кварцових зернах вчені визначили, що відкладення піддавалися впливу сонця востаннє близько 162 000 — 119 000 років тому. Два фрагменти черепа — лобова і тім’яна кістки — порівняли з відомими зразками Homo erectus зі стоянки Самбунгмакан на Яві. Відповідність підтвердила, що скам’янілості з Мадурської протоки належать саме Homo erectus, що суттєво розширює відомий ареал проживання цього виду.

Це відкриття пропонує перший прямий доказ присутності стародавніх предків людини у нині затоплених ландшафтах Сундаленду, кидаючи виклик раніше прийнятим уявленням про географічні межі Homo erectus. Результати підкреслюють важливу роль затоплених територій у відстеженні еволюції та міграції людства в Південно-Східній Азії.