У Середземному морі Іспанії виявили токсичні водорості, небезпечні для риби

У прибережних водах Іспанії вперше зафіксували мікроводорості роду Gambierdiscus, які виробляють токсини та здатні накопичуватися в рибі. Це викликає занепокоєння щодо безпеки морепродуктів у регіоні, оскільки потрапивши на тарілку людини, токсини можуть спричинити сигуатеру — харчове отруєння з симптомами від шлункового дискомфорту до неврологічних порушень, таких як поколювання, свербіж або порушення температурних відчуттів.

Науковці виявили токсин-продукувальні мікроводорості у прибережних водах між Денія та Хавеа. Архівні зразки показали, що до 2011 року Gambierdiscus на цьому узбережжі не було, тож поява організму є новою і пов’язана із останнім десятиріччям. Найбільш імовірно, що у зразках йдеться про вид Gambierdiscus australes, хоча генетичні перевірки ще мають підтвердити ідентифікацію.

Токсини накопичуються в рибі через ланцюг харчування: дрібні травоїдні споживають водорості, а хижі види поїдають їх. Кількість клітин у зразках коливалася від 20 до 140 на літр, і більша концентрація може збільшувати ймовірність накопичення токсинів у рибі. Проте лабораторні спостереження з Балеарських островів показали, що Gambierdiscus australes має низький рівень токсичності.

Регуляторні органи вже підкоригували графіки перевірок морепродуктів. Найбільший ризик становлять великі хижі риби, які здатні накопичувати токсини у високих концентраціях. Перед виходом улову на ринок зразки проходять лабораторні тести, і у разі виявлення токсинів продажі блокують. Фахівці наголошують, що мікроводорості не становлять ризику при контакті зі шкірою, небезпека виникає лише при вживанні зараженої риби, а термічна обробка токсини не руйнує.

Дослідники проводять додатковий моніторинг морського дна, оскільки Gambierdiscus є бентосним організмом, що росте на камінні, водоростях і морській траві. Потепління вод Середземного моря може створювати умови для виживання тропічних видів, які раніше не переживали зимові температури. Влада готується до того, що поява нових токсин-продукувальних видів може стати регулярним викликом, а систематичний моніторинг залишатиметься ключовим інструментом управління ризиками.