Світ за крок до нової війни, чому удар Ізраїлю по Катару змінює баланс сил

Після удару Ізраїлю по столиці Катару — Досі — світ опинився ще ближче до великої геополітичної кризи. Хоча сам Катар не відповідатиме військовими діями, ситуація неминуче призведе до активізації інших потужних гравців на Близькому Сході — передусім Туреччини та Ірану. У підсумку головним вигодонабувачем може стати Китай.

Аналітик Олексій Кущ вважає, що напад Ізраїлю на об’єкти ХАМАС у Досі має стати точкою відліку нового геополітичного етапу. Цей крок викликаний очікуваним засіданням ООН 30 вересня, де значна кількість країн, зокрема європейських, можуть офіційно визнати палестинську державу. Саме тому Ізраїль посилює мобілізацію, розпочинає штурм сектора Газа і атакує штаби ХАМАС навіть за межами своєї території.

Попри очевидне порушення суверенітету Катару, прямий військовий конфлікт між цими країнами малоймовірний. Проте ситуація ускладнюється через регіональні зв’язки: Катар має глибоке стратегічне партнерство з Туреччиною, засноване на формулі “гроші в обмін на війська”. Крім того, Катар є самостійним гравцем у газовій геополітиці та активно використовує м’яку силу — насамперед через канал “Аль-Джазіра”. Ізраїльський авіаудар по Досі тимчасово поставить на паузу процес нормалізації відносин Ізраїлю з арабськими країнами — так звані Авраамічні угоди. Цей крок може зруйнувати намагання сформувати новий геополітичний альянс між Ізраїлем і Саудівською Аравією, що передбачав створення єдиного семітського кластера в регіоні. У конфлікт також потенційно буде втягнутий Іран, який, з огляду на слабкість в повітрі, діятиме на суходолі. Ймовірними напрямками для його активності є південний Ірак із шиїтською більшістю або територія Зангезурського коридору, де зростає американська військова присутність. Найбільшу стратегічну вигоду з цього конфлікту отримує Китай. Аналітик називає ситуацію геополітичною “апорією трьох тіл”, у якій Пекін успішно втягнув США у два паралельні конфлікти — війну Росії проти України та нове загострення на Близькому Сході. Таким чином, Сполучені Штати поступово втрачають ресурсну здатність протидіяти Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні, насамперед у питанні Тайваню. Витрачаючи ресурси на конфлікти в Україні та на Близькому Сході, Вашингтон не зможе в повному обсязі зберігати свою присутність та вплив в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Це відкриває можливості для стратегічного посилення Китаю.

На цьому тлі США намагаються зберегти контроль над динамікою розвитку конфліктів, однак втрачають здатність ініціювати або завершувати війни — привілей, який досі вважався ознакою глобального гегемона. Якщо ситуація розвиватиметься в такому напрямку, статус США як світового лідера може зазнати суттєвого перегляду.