Ракетні амбіції Європи і реальність сучасних технологій

Європейський аналог «Орешника» поки залишається політичною заявою.

Заяви про необхідність створення в Європі аналога російського ракетного комплексу «Орешник» наразі мають радше політичний, ніж практичний характер.

Таку оцінку висловив військовослужбовець 413-го полку СБС «Рейд» та експерт з озброєнь Defense Express Іван Киричевський. У своїй публікації у Facebook він звернув увагу на те, що французькі політики протягом 2025 року неодноразово говорили про намір створити власні балістичні ракети середньої дальності з радіусом дії від 1000 до 2500 кілометрів. Водночас реальних технологічних результатів або готових рішень наразі не спостерігається.

Киричевський нагадав, що Франція має багату історію ракетного озброєння. У минулому країна володіла ефективними системами, зокрема оперативно-тактичними ракетними комплексами Pluton із дальністю до 120 км та Hades, здатним вражати цілі на відстані до 500 км. У 1980-х роках ці системи вважалися одними з найпотужніших у своєму класі. Крім того, Франція мала балістичні ракети середньої дальності S2 і S3 із радіусом дії 3700 та 3000 км відповідно, а також міжконтинентальну ракету M51, яка й сьогодні забезпечує ядерний потенціал країни на дальності до 9000 км. Втім, за словами експерта, всі ці системи, окрім M51, давно зняті з озброєння, а їх виробництво втрачено і не підлягає відновленню. На відміну від деяких радянських зразків, які збереглися і стали основою для нових російських розробок, французька ракетна галузь втратила критичні компетенції у сфері ракет середньої дальності. Саме тому, як зазначає Киричевський, Франція без значних труднощів створює міжконтинентальні балістичні ракети, але розробка систем із дальністю близько 3000 км наразі супроводжується переважно публічними заявами, а не реальними програмами. Він підкреслює, що проблема втрати ключових технологічних навичок після завершення холодної війни торкнулася навіть таких розвинених держав, попри мільярдні інвестиції в ядерний арсенал.

Експерт також звертає увагу на те, що й для Росії створення комплексу «Орешник» було складним і тривалим процесом. Роботи над його попередниками, зокрема ракетою РС-26 «Рубеж», розпочалися ще у 2010-х роках, а реальні результати з’явилися лише через півтора десятиліття. При цьому Росія активно використовувала напрацювання радянських проєктів, таких як РСД-10 «Піонер» та РТ-2. На цьому тлі, за словами Киричевського, сучасні процеси у сфері безпеки значною мірою визначаються тим, які інструменти стримування та ескалації застосовують Європа і Росія одна проти одної. Навіть якщо ззовні це виглядає як нерівне протистояння, реальний зміст цих процесів значно складніший, ніж поширені уявлення про слабкість чи нерішучість Європи.

Він також навів приклад США, які вже витратили понад 140 мільярдів доларів на програму створення нової міжконтинентальної балістичної ракети LGM-35 Sentinel, однак система досі не готова. Подібна ситуація спостерігається і з американськими гіперзвуковими комплексами Dark Eagle, ефективність яких викликає запитання через малу масу бойової частини.