“Острів смерті”: Таємниці біологічної зброї під час Другої світової війни у Британії

У 1960-х роках, BBC взялася розкрити таємничі практики, які відбувалися на безлюдному острові Груїнард поблизу узбережжя Шотландії під час Другої світової війни. Острів отримав назву “остров смерті”, і його таємниця зачепила уяву не лише місцевих мешканців, а й журналістів.

“Цей острів заслужено вважається місцем, що приховує багато загадок і таємниць”, – заявив кореспондент ВВС Файф Робертсон, розповідаючи про свій візит на острів Груїнард у 1962 році.

“Ця історія не про старі темні легенди або гірські міфи. Вона почалася у 1942 році, серед глибин війни. Група вчених з військового департаменту прибула на острів і розпочала серію експериментів – настільки конфіденційних, що й сьогодні, після 20 років, мало хто знає, що відбувалося там. Місцевим мешканцям було заборонено навіть дивитися у бік острова”.

Робертсон змирився з чутками про таємні урядові експерименти, що, мабуть, відбувалися на Груїнарді. Проте, коли він вирішив розслідувати цю справу, міністерство оборони Британії вже оголосило острів закритим, а місцеві жителі відмовилися везти журналіста на човні навколо острова через страх.

Довгі роки Груїнард залишався забороненим районом через високий рівень забруднення, і лише у 1990-х роках було оголошено його безпечним для відвідування. Однак деталі подій стали відомі лише у 1997 році, коли уряд розкрив фільм, знятий військовими, що розкривав експерименти.

Виявилося, що під час Другої світової британські вчені намагалися розробити біологічну зброю з використанням сибірської виразки – смертельної бактеріальної інфекції. Проєкт, який отримав назву “Операція Вегетаріанець”, був започаткований під керівництвом Пола Філдса, керівника біологічного відділу військового об’єкту Портон-Даун у графстві Вілтшир, Англія.

План передбачав зараження лляних макух спорами сибірської виразки і їх кидання літаками на пасовища для худоби в Німеччині. Корови, які споживали б ці макухи, також заражалися б сибірською виразкою, а це загрожувало і людям, які споживали м’ясо.

Сибірська виразка – це смертельна інфекція зі сповільненими симптомами, але коли вони проявляються, вони можуть призвести до смерті. Цей план міг призвести до масового зараження в Німеччині і величезної кількості смертей.

Для перевірки, як сибірська виразка може діяти як зброя в реальних умовах, вченим потрібен був віддалений безлюдний острів, де вони могли провести експерименти. У літній період 1942 року військові купили острів Груїнард, і там почалися жахливі експерименти.

“Мета полягала в перевірці стійкості сибірської виразки в полі – ми цього не знали – і її здатності залишатися небезпечною”, – сказав Едвард Спірс, почесний професор Університету Лідса, у документальному фільмі ВВС “Таємниця острову сибірської виразки” у 2022 році.

Під час експериментів військові випустили спори сибірської виразки на острові, спостерігаючи за їхнім поширенням. Результати були жахливими: вівці, які були експериментальними об’єктами, почали виявляти симптоми і швидко вмирати.

Свідки цих експериментів, зокрема місцеві фермери, помітили хмару сибірської виразки над островом. Один з них згадав, що бачив “дим, який опускався на тварин”.

Експерименти тривали до 1943 року, коли їх визнали успішними. Однак заражені макухи так і не були використані через успішне вторгнення союзників у Нормандію. Британія припинила свої програми хімічної та біологічної зброї в 1952 році і ратифікувала Конвенцію про біологічну зброю в 1975 році.

Наслідки “Операції Вегетаріанець” були руйнівними для острова. Сибірська виразка – це стійка бактерія, що може переживати десятиліття у ґрунті, викликаючи інфекцію навіть через багато років після спалаху. Військові експерименти зробили острів небезпечним для життя людей і тварин, і навіть дощова вода, що змивалася з острова, ставала потенційно смертельною.

Протягом кількох місяців після експериментів тварини на материку біля затоки Груїнард почали масово гинути. За словами Елізабет Вілліс у своїй статті “Зараження та компенсація”, уряд Британії таємно виплатив компенсацію постраждалим, але пояснював смерті хворобою вівці, яка, за його словами, впала з грецького судна, що проходило поблизу.

У 1962 році один місцевий житель заявив BBC: “Для нас було очевидно, що вони щось приховують, інакше вони не виплатили б компенсацію так швидко”.

Військові закрили острів на невизначений термін і встановили попереджувальні знаки, що забороняли до нього наближатися.

Протягом десятиліть після завершення Другої світової війни були здійснені спроби дезактивації острова за допомогою хімічних обробок та контрольованого спалювання, але вони виявилися неефективними. Серія тестів у 1971 році показала, що хоча на поверхні більше не виявлено спор сибірської виразки, вони все ще присутні в ґрунті, що створює серйозну загрозу для будь-кого, хто ступить на острів.

У 1981 році екологічна група, що називалася Dark Harvest Commandos, висадилася на острові та взяла проби ґрунту, який був заражений сибірською виразкою. Вони залишили відро зі зразком землі поблизу Портон-Дауна, щоб привернути увагу до небезпечного забруднення на острові та змусити уряд діяти.

Через п’ять років вчені знову спробували провести дезінфекцію, використовуючи розчин формальдегіду та видаляючи забруднений верхній шар ґрунту. Цього разу їхні зусилля були більш успішними, і нарешті, 24 квітня 1990 року, після 48 років карантину, уряд Великої Британії оголосив острів Груїнард вільним від сибірської виразки.

Острів Груїнард не був єдиним місцем, де Велика Британія проводила секретні випробування біологічної зброї, проте він став першим. Наслідки цих експериментів є підтвердженням небезпеки біологічної війни і здатності людства до знищення.