Мініцех у кожному домі. Чи реальна ініціатива мінцифри збирати FPV-дрони у квартирах

У мережі бурхливо обговорюють заклик віцепрем’єра – міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, який запропонував українцям збирати FPV-дрони для потреб війська вдома. Думки розділилися – одні гаряче підтримали, інші затаврували ідею як профанацію та спробу перекласти відповідальність з влади на суспільство.

Заяву про домашнє виробництво FPV-дронів Михайло Федоров оприлюднив у суботу. Він запевнив, що уряд робить все, щоб налагодити безперебійне серійне виробництво безпілотників на державному рівні, але додав, що кожен українець може “особисто рухати Україну до перемоги”.

Зокрема, Федоров похвалив волонтерський проєкт “Народний дрон” від об’єднання Victory Drones. Йдеться про безплатний інженерний курс, який розповідає, як в домашніх умовах зібрати 7-дюймовий FPV-дрон. Готові дрони проходять перевірку якості, і якщо все гаразд, їх відправляють військовим.

“Учасники курсу вже передали військовим понад 100 безпілотників. Загалом більш ніж 80% з них надійшли на перевірку до інструкторів Victory Drones у гарному робочому стані, решту треба було дещо допрацювати. Це дуже високий показник для пілотної збірки”, – повідомив Федоров.

“FPV-дрони стали геймченджерами в цій війні. Долучайтеся до проєкту — і будьте залученими до перемоги”.

“Мільйон дронів з-за мільйона дерев”

Заклик міністра суспільство сприйняло неоднозначно. Частково тригером послужило те, що перед цим влада неодноразово робила гучні обіцянки щодо налагодженого серійного виробництва дронів державним коштом.

Так, наприкінці 2023 року президент Володимир Зеленський пообіцяв, що у 2024-му Україна виробить один мільйон дронів для потреб армії, прем’єр Денис Шмигаль стверджував, що на виробництво дронів торік держава виділила 40 млрд гривень, а сам Федоров фактично є обличчям ініціативи “Армія дронів” – великої платформи, що з 2022 року займається збором коштів на закупівлю безпілотників.

Крім того, зовсім нещодавно стало відомо про нові російські FPV-дрони з машинним зором. Це стало неприємним сюрпризом для українського війська, оскільки механізмів захисту від таких “розумних” БПЛА ще немає.

На цьому тлі заклик до українців збирати дрони самотужки викликав чимало іронічних зауважень. Мовляв, ось як влада зібралася досягнути показника у мільйон дронів на рік.

Користувачі соцмереж навіть пригадали старі, ще довоєнні, але не менш амбітні обіцянки президента Володимира Зеленського – посадити мільйон дерев чи досягнути зарплатні для вчителя в 4 тис. доларів.

“Мільйон дронів вилітають з-за мільйона дерев і роздають вчителям по 4 тис. доларів”, – жартують користувачі.

Опозиція заяву Федорова відверто розкритикувала.

“Коли з бюджетів місцевих громад влада забирала гроші, то “Слуги” і урядовці казали, що це для масового виробництва дронів. Тепер відповідальний за дрони цифровий міністр Федоров пропонує громадянам самим збирати FPV-коптери вдома…. Тільки у мене питання – а відібрані у громад кошти ПДФО куди підуть?” – обурюється депутат від фракції “Європейська солідарність” Володимир Ар’єв.

Політик Борислав Береза назвав заяву Федорова аматорською. Мовляв, міністр має займатися налагодженням промислового виробництва дронів, а не перекладати цей тягар на плечі волонтерів.

“А коли міністр розповідає, що 20% браку – це ок, то він, мабуть, не дуже товаришує з головою. Тому що на розбірку, усунення браку, нове тестування піде в рази більше часу і грошей, ніж один раз якісно зібрати дрон”, – впевнений він.

А дехто згадав ініціативу диктатора Китаю Мао Дзедуна в кінці 1950-х років, щоб у кожному селянському дворі почали плавити сталь. Тоді все провалилось, витратили багато матеріалів, а на виході отримали дуже неякісну сталь.

Це взагалі реально?

На захист Михайла Федорова виступила одна з організаторок ініціативи Victory Drones Марія Берлінська. Різку реакцію частини громадськості вона пояснила тим, що люди не так зрозуміли міністра.

Мовляв, він зовсім не мав на увазі, що Україна централізовано не буде займатися дронами, а лише хотів похвалити та прорекламувати реальну волонтерську ініціативу, яка уже працює в Україні.

“Ми безкоштовно вчимо збирати дрони і після тестування вони успішно знищують ворога на фронті. І ніхто не сказав, що це замінює системне промислове виробництво”, – обурилася вона.

На сайті Victory Drones є форма для участі в проєкті “Народний FPV”, яку може заповнити будь-хто охочий, щоб приєднатися до курсу складання дронів в домашніх умовах.

За сім лекцій та два тижні слухачів обіцяють навчити складати вдома 7-дюймовий дрон-камікадзе з батареєю.

Далі дрон треба надіслати інструкторам для проведення тестувань. Без цього його відправляти військовим не можна.

Сам курс безкоштовний, але слухачу доведеться самостійно за свої гроші купити компоненти для дрона. Відповідно до списку на сайті платформи, це обійдеться приблизно в 340 доларів. Ще близько 250 доларів коштуватимуть інструменти та матеріали, якщо у слухача їх досі не було.

Самостійно навчитися збирати такий дрон не так вже й складно, каже в коментарі НВ авіаексперт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко.

“Це як конструктор “Збери сам”. Твоє завдання трішечки попрацювати паяльником і все це зібрати докупи. Після цього ти все це передаєш професійному програмісту, він ставить програмне забезпечення, якісь складні елементи, проводить тестування. Це набагато збільшує темпи виробництва. Тобто кваліфіковані працівники на останньому етапі перевіряють якість збірки. А малокваліфікований персонал може робити ці дрони”, – пояснює експерт.

За його словами, це мало відрізняється від гуртків, де вчили радіосправі, програмуванню чи авіамоделюванню.

Щоправда, на думку Романенка, більш раціонально було б робити це у форматі невеликих виробництв, а не буквально вдома, як запропонував Федоров.

Щонайменше регулярно паяти вдома без належної вентиляції може бути шкідливим для здоров’я.

Користувачі, які вже пройшли такий курс конструктора дронів, загалом відгукуються про нього схвально, але вказують на підводні камені.

Передусім це морока з деталями і їхня вартість, каже Павло Вернівський.

Якщо купувати деталі в Україні, собівартість дрона буде 18-19 тис. гривень. Якщо купувати деталі в Китаї, буде дешевше, але, по-перше, треба чекати доставки, а по-друге, посилки понад 150 доларів потрібно буде розмитнювати.

Далі дрон можна подарувати безплатно, можна спробувати зібрати на нього гроші, щоб компенсувати витрати, а от продати один чи навіть кілька дронів державі або великому волонтерському фонду – практично нереально. Тобто, щоб продавати ці дрони, треба виходити на певні об’єми.

“Щоб виробити 100 дронів на місяць, вам треба 1,5 млн грн на закупівлю комплектуючих. Чи багато в Україні людей, які можуть з шухляди дістати такі гроші? Маю сумніви. Тому курс це звичайно чудово, але він не враховує великої кількості простих виробничих проблем, які можуть виникнути перед будь-ким, хто хоче паяти дрони”, – робить висновок Вернівський.

“Саме тому міністру треба було б не хайпувати на волонтерських ініціативах, а вирішувати проблему більш комплексно”, – додав він.

Та ключова проблема з такими нішевими виробництвами та нецентралізованою закупівлею коплектуючих – відсутність уніфікованих стандартів, пояснює співробітник аналітичного відділу фонду “Повернись живим” Антон Муравейник.

“Дронів приходить в підрозділи багато, зроблених всіма підряд. На практиці це означає, що всі вони різні. Уніфікації немає. Відповідно, що робить бойовий підрозділ? Використовує в першу чергу те, що він знає, нормальне і перевірене. А коли закінчуються нормальні, вони дістають оці всі франкенштейни, які в них є”, – каже експерт.

Деякі з таких дронів працюють, як годиться, а деякі – зовсім ні.

“Чи можуть вдома зробити нормальний FPV? Напевно, можуть. Але у війська надходять асорті, і це, напевно, не дуже добре. В ідеальному світі воно б так не мало бути. Але ми з вами живемо не в ідеальному світі”, – додає він.