Лист Ейнштейна, який змінив історію світу

Драматична розповідь про смертоносне використання атомної енергії у блокбастері 2023 року “Оппенгеймер” могла б залишитися просто науковою фантастикою – якби 2 серпня 1939 року не був написаний лист на двох сторінках.

“Останні дослідження в галузі ядерної фізики показали ймовірність того, що уран можна перетворити на нове і важливе джерело енергії”, – йдеться в надрукованому листі до президента США Франкліна Д. Рузвельта, підписаному від руки шанованим фізиком Альбертом Ейнштейном. Цю енергію, продовжує він, можна використати “для будівництва надзвичайно потужних бомб”.

Висловлюючи підозру щодо рішення Німеччини припинити продажі урану в окупованій Чехословаччині, лист став поштовхом до надсекретної науково-дослідницької програми вартістю 2 мільярди доларів – так званого “Мангеттенського проєкту”, змагання з Німеччиною у розробці атомної зброї.

Трирічний проєкт, який очолив фізик Роберт Оппенгеймер, підштовхне США до ядерної ери та приведе до одного з найбільш значущих – і найбільш руйнівних – винаходів в історії: атомної бомби.

10 вересня 2024 року важливий і ретельно сформульований лист Ейнштейна виставлять на аукціоні Christie’s в Нью-Йорку, і очікують, що його продадуть за понад 4 мільйони доларів. Загалом були написані дві версії листа: коротша версія, яку виставлять на аукціон, і більш детальна версія, яку доставили ​​в Білий дім і яка зараз є частиною постійної колекції Бібліотеки Франкліна Рузвельта в Нью-Йорку.

“У багатьох відношеннях цей лист знаменує собою ключову переломну точку в історії науки, технологій і людства”, – каже ВВС Пітер Кларнет, старший спеціаліст відділу американістики, книг і рукописів Christie’s.

“Це справді перший випадок, коли уряд Сполучених Штатів безпосередньо узяв участь у великих наукових дослідженнях, – додає він. – Цей лист поклав початок тому, щоб Сполучені Штати могли повністю скористатися перевагами технологічних змін, які відбувалися”.

Із цим погоджується доктор Брін Віллкок, програмний директор Департаменту політики, філософії та міжнародних відносин Університету Свонсі та викладач і дослідник американської та ядерної історії.

“Більшість історичних розповідей про походження бомби починаються з обговорення листа”, – розповідає він BBC.

“Зміст листа був ключовим для початку прямих дій президента Рузвельта”, – каже він і наголошує, що, за твердженням Фонду атомної спадщини, лист зіграв ключову роль у тому, щоб підштовхнути Рузвельта до атомних досліджень.

Очікують, що фільм “Оппенгеймер”, заснований на історії Мангеттенського проєкту, у якому також згадали цей лист, підігріє інтерес до аукціону.

“Цей лист був частиною популярної культури з 1945 року і пізніше, тож він уже займає своє міцне місце, але я думаю, що фільм “Оппенгеймер” приніс його тепер і новому поколінню”, – каже Кларнет.

Кларнет називає Ейнштейна “міфічним персонажем” масової культури. Він, без сумніву, демонструє це в “Оппенгеймері”, причаївшись на периферії фільму в епізодичній ролі, яку ми з нетерпінням чекаємо, а його особистість розкривається лише тоді, коли його капелюх злітає й оголює цю знамениту білю шевелюру.

Хоча рівняння Ейнштейна E = mc2 пояснило енергію, що виділяється під час ядерної реакції, і проклало шлях для її зловісного застосування, його роль у створенні атомної бомби, можливо, у фільмі перебільшена. Гостра розмова між Оппенгеймером та Ейнштейном у заключній сцені (Оппенгеймер: “Коли я прийшов до вас із цими розрахунками, ми думали, що можемо розпочати ланцюгову реакцію, яка знищить увесь світ…”) є “нісенітницею”, каже Кларнет.

Ейнштейн, чиї ліві погляди та німецьке походження провокували ставлення до нього з підозрою, “не мав би відповідного рівня доступу”, каже він. Фактично він, як явний пацифіст, дистанціювався від проєкту і завжди наполягав на тому, що його участь у вивільненні атомної енергії була “досить непрямою”.

Якщо хтось і був її натхненником, то це Лео Сілард, колишній учень Ейнштейна. Лист із поміткою Сіларда олівцем “Оригінал не надіслано!” залишатиметься у Сіларда до його смерті в 1964 році. І Ейнштейн, що народився в Німеччині, і Сілард, що народився в Угорщині, були євреями, які втекли до США після розквіту нацизму. І краще за всіх розуміли загрозу, яку становила Німеччина.

Лист був ідеєю Сіларда, але він був наполегливим у тому, щоб саме Ейнштейн написав і підписав його. Ейнштейн мав значний авторитет і, отримавши Нобелівську премію в 1921 році, став “уособленням сучасної науки”, каже Кларнет.

“Він мав такий вплив, якого не мав ніхто інший. Інші люди, мабуть, намагалися попередити Рузвельта про те, що відбувалося протягом місяців, що передували цьому, але раптом ви входите в двері з листом від Альберта Ейнштейна, який каже, що ви повинні це зробити – це справляє враження”.

16 липня 1945 року прототип бомби, відомої як “гаджет”, успішно підірвали у пустелі Нью-Мексико. Результат зустріли одночасно з тріумфом і тривогою. У цей день президент США Гаррі Трумен написав у своєму щоденнику: “Ми винайшли найстрашнішу бомбу в історії світу”.

Німеччина капітулювала – але не Японія, і вважали, що напад на японські порти Хіросіма та Нагасакі з жахливою та безпрецедентною силою прискорить кінець війни. Хоча Сілард запустив петицію через день після випробувань бомби, в якій рекомендував запросити Японію капітулювати, перш ніж вживати таких рішучих дій, вона не дійшла до влади вчасно.

6 серпня на Хіросіму скинули бомбу під кодовою назвою “Малюк”. “Товстуна” підірвали в Нагасакі 9 серпня. Приблизно 200 000 людей були вбиті або поранені, і ще багато людей загинули протягом років через побічні ефекти радіації. На сьогодні це єдині випадки безпосереднього застосування ядерної зброї у війні.

Важко сказати, чи існував би Мангеттенський проєкт без листа Ейнштейна. Віллкок зазначає, що Британія вже “намагалася з усіх сил підштовхнути Америку до підтримки більших досліджень” і називає очолюваний Британією звіт MAUD (1941), дослідження можливості створення ядерної зброї, “вирішальним для стимулювання американських досліджень”.

Проте лист Ейнштейна міг лише прискорити процес. Без нього могла бути затримка, яка, за словами Віллкока, “ймовірно, означала б, що бомба не буде готова до використання до літа 1945 року”.

Ейнштейн, зі свого боку, гірко шкодував про насильство та хаос, які викликав його лист 1939 року. У 1946 році він став співзасновником Надзвичайного комітету вчених-атомників, щоб розповісти про небезпеку ядерної війни та запропонувати шлях до миру у всьому світі.

У статті для журналу Newsweek у 1947 році під назвою “Ейнштейн – людина, яка все почала” він заявив: “Якби я знав, що німцям не вдасться створити атомну бомбу, я б нічого не зробив для бомби”. Сьогодні, попри наявність технологічного ноу-хау, Німеччина досі не має ядерної зброї.

Ейнштейн присвятив решту свого життя кампанії за ядерне роззброєння. У розмові з хіміком та лауреатом Нобелівської премії Лінусом Полінгом у 1954 році він назвав лист до Рузвельта “найбільшою помилкою” у своєму житті.

Атомна бомба радикально змінила ландшафт війни та спровокувала перегони озброєнь Сходу та Заходу, яка продовжує формувати міжнародні відносини.

“Це все ще дуже актуальне питання сьогодні. Це тінь, яка нависає над людством, – каже Кларнет. – Цей лист є яскравим нагадуванням про те, як ми опинилися у тій ситуації, яку маємо зараз”.

У липні 1955 року ім’я Ейнштейна посмертно з’явиться в назві Маніфесту Рассела-Ейнштейна, емоційно сформульованої резолюції проти ядерної війни, яку ініціював філософ Бертран Рассел і схвалив Ейнштейн лише за тиждень до своєї смерті.

“Ми звертаємося як люди до людей, – йдеться у тексті. – Пам’ятайте про свою людяність і забудьте про решту. Якщо ви це зробите, відкривається шлях до нового раю. Якщо ви не зможете цього зробити, перед вами постане ризик всесвітньої смерті”.