Українська військова авіація зазнала болючої втрати в ході інтенсивних бойових дій на лінії розмежування. У четвер, першого жовтня, під час виконання складного вогневого завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту загинув пілот багатоцільового винищувача МіГ-29 капітан Марат Мамбетов. Офіційне підтвердження загибелі військовослужбовця оприлюднили представники Командування Повітряних сил Збройних Сил України. Згідно з наданою інформацією, офіцер здійснював черговий бойовий виліт для стримування наступальних дій противника та підтримки наземних підрозділів. До останньої хвилини польоту він продовжував виконувати наказ, атакуючи визначені ворожі цілі.
Загиблий пілот обіймав посаду командира ланки сорокової бригади тактичної авіації. Цей авіаційний підрозділ відомий у суспільстві під неофіційною назвою «Привид Києва», оскільки його льотчики відіграли ключову роль в обороні повітряного простору столиці на початку повномасштабного російського вторгнення. Згодом екіпажі бригади були перекинуті на інші ділянки театру бойових дій. Специфіка роботи капітана полягала у регулярному нанесенні точних ракетно-бомбових ударів по позиціях, техніці та живій силі російських окупантів. Такі місії пов’язані з надзвичайно високим рівнем ризику, оскільки літаки змушені працювати в зоні дії передових систем протиповітряної оборони ворога та під постійним радіолокаційним контролем з боку російської винищувальної авіації.
Останній виліт завершився трагедією через пряме вогневе зіткнення з силами протиповітряної оборони противника. За даними військового командування, під час безпосереднього виконання завдання український борт був атакований і підбитий ворожою ракетою. Опинившись у критичній ситуації, коли літак зазнав незворотних пошкоджень, капітан встиг активувати систему аварійного покидання кабіни. Пілот успішно катапультувався з палаючого винищувача, проте вижити йому не вдалося. Точні причини загибелі після евакуації – через отримані в повітрі травми чи внаслідок жорсткого приземлення – наразі не уточнюються. Втрата підготовленого командира ланки є серйозним ударом для Повітряних сил, адже підготовка кваліфікованого льотчика такого класу вимагає років інтенсивних тренувань, значних ресурсів та специфічного бойового досвіду. Українські авіатори продовжують виконувати бойові завдання в умовах постійної переваги ворога в повітрі, намагаючись максимально компенсувати нестачу сучасних авіаційних платформ та засобів ураження своїм професіоналізмом.
