Російський диктатор Володимир Путін погодиться сісти за стіл переговорів щодо припинення війни лише за умови повної передачі під контроль РФ усієї території Донбасу. Як повідомляє міжнародне агентство Reuters із посиланням на джерело, близьке до Кремля, захоплення решти Донецької та Луганської областей — що становить орієнтовно 11% регіону, які наразі утримують Сили оборони України, — розглядається російською верхівкою як обов’язкова умова, необхідна для продажу підсумкової угоди внутрішній аудиторії як «перемоги». За даними журналістів, цю ультимативну вимогу Москви українським посадовцям передали спеціальні представники президента США Стів Віткофф та Джаред Кушнер під час нещодавніх консультацій у Маямі.
Зі свого боку адміністрація Дональда Трампа розраховує використати економічні важелі та поступки з боку Києва для перезапуску дипломатичного треку. У Вашингтоні сподіваються, що зняття санкцій з російського дизельного пального та примус України до припинення ударів безпілотників по нафтопереробних заводах РФ спонукають Кремль повернутися до діалогу. Логіка команди Трампа полягає в тому, щоб спершу домогтися односторонніх поступок від України, а вже згодом вимагати зустрічних кроків від Москви. Співрозмовник Reuters у Москві підтвердив, що так звана «дизельна угода» дійсно розглядається керівництвом РФ як дієвий інструмент відновлення переговорного процесу на вигідних для себе умовах, хоча жодних зобов’язань щодо миру Росія наразі на себе не брала.
Позиція офіційного Києва щодо подібних територіальних вимог залишається незмінною та безапеляційною. Керівництво України послідовно наголошує на непорушності міжнародно визнаних кордонів держави та категорично відкидає будь-які спроби змусити країну відмовитися від суверенних територій і сотень тисяч громадян, які перебувають під захистом української армії. Намагання Білого дому нав’язати територіальні компроміси паралельно з просуванням енергетичних домовленостей викликають дедалі глибше занепокоєння як у Києві, так і серед європейських союзників, які вбачають у такій політиці заохочення агресора до подальшої війни.
