Повністю позбавити Російську Федерацію космічного зв’язку є надзвичайно складним завданням через масштабну та розгалужену наземну інфраструктуру. Мережа агресора налічує понад 80 наземних об’єктів, розкиданих по всій території — від Калінінграда до Камчатки та від Чукотки до Примор’я, а також за кордоном: у Казахстані, Таджикистані та навіть Антарктиді. Водночас у Головному управлінні розвідки Міноборони наголошують, що регулярні удари по цих центрах уже поступово знижують стійкість ворожої системи управління, знижують пропускну здатність каналів та уповільнюють оперативний обмін даними.
Космічна інфраструктура відіграє для ворога критичну роль у забезпеченні військового зв’язку, передачі розвідувальних даних та коригуванні дій окупаційних підрозділів. Завдані Силами оборони удари безпосередньо ускладнюють своєчасну передачу розвідданих органам військового управління РФ. Важливим елементом ураження також є удари по промисловому ланцюгу відновлення супутникового угруповання — зокрема, атака в ніч на 15 серпня по самарському підприємству «Прогрес», де збирають ракети-носії «Союз».
За оцінками експертів, ефективність протидії російським можливостям у космосі залежить і від того, наскільки Москві вдаватиметься компенсувати втрати за рахунок альтернативних джерел — зокрема залучення китайських супутників та послуг комерційних компаній через тіньових посередників.
